Одна голова добре а дві краще. Так кажуть у народі. А якщо мова йде про бізнес? Знайти надійного партнера для спільної роботи часом складніше, ніж чоловіка/дружину. І цим страждають всі види бізнесу.
Свого часу на Bizmaster.xyz був опублікований матеріал про можливості просування особистого бренду фахівця. Тема актуальна, яка викликала гаряче обговорення. У розвиток теми хочемо розповісти дві історії про те, з ким не можна, а з ким «можна йти у розвідку» боєм по ринкових нішах.
Історія перша. Користь «пробної акції»
Загалом, дав він оголошення, і посипалися йому пропозиції про співпрацю. З безлічі варіантів він вирішив зупинитися на... назвемо її Людмилою. Що йому сподобалося в Людмилі? По-перше, вона була, що називається, в темі. Їй за 40, розлучена, перечитала усі модні книги і відвідала, мабуть, всі більш-менш відомі тренінги на тему здобуття жіночої сили і пошуків багатого чоловіка. По-друге, він оцінив її підприємливість і креативність. Спочатку вона «зафрендила» його на Facebook і за кілька днів перелайкала безліч його постів, видаючи компліменти в коментарях. А потім «випадково» виявила, що він шукає директора. Нарешті, у Людмили, за її словами, був досвід створення «під ключ» SPA-салонів, була своя компанія, правда, зараз «тимчасово» прогоріла. З урахуванням всього цього, Олексій вирішив, що у них є шанси...
Вони домовилися, що попередньо вона проведе пробну акцію - організує його майстер-клас. Виклавши план дій і приблизний бюджет, вона попросила чималий аванс, «як поважаючий себе професіонал». Розуміючи, що у неї складне матеріальне становище, він вирішив не морочитися договорами з гарантіями та умовами поетапної здачі роботи, і видав їй потрібну суму. Початок був багатообіцяючим, вона бадьоро рапортувала про домовленості з «майданчиками» в ресторанах про бартерну оренду під акцію, про геніальні ідеї для лендінгу.
Прийшов час побачити перші результати. І, на жаль, сторінка була ніякою... Олексій перевірив свої відчуття на знайомих та клієнтах (потенційна цільова аудиторія), показавши їм цей витвір. Їхні думки співпали: не чіпляє, текст погано читається, хочеться відразу піти зі сторінки тощо. Він поділився цим з Людмилою. І тут Олексія і його реципієнтів звинуватили у всіх гріхах - він вибагливий, не розуміє суті SMM, дівчата-клієнтки «гламурні і тупі». Олексій все ж наполягав на коригуванні сторінки. А ще попросив опрацювати можливість об'єднання зусиль з турагентством, яке взялося за організацію психологічного туру в Ізраїль - навчання на тренінгу + екскурсії по місцях сили. У відповідь отримав гнівну відповідь приблизно такого змісту: «Оцінивши всі за і проти, я прийшла до висновку, що не має сенсу далі продовжувати роботу, і перспектив я не бачу. Якщо пробна акція не влаштувала на самому початку, коли вирішені всі організаційні питання і акція готова до запуску, якщо ваші очікування завищені неадекватно ситуації, немає гарантії, що вас влаштує усе подальше. Подальше і зовсім буде вам незрозуміло, а головне, ще більше порушить бажання «покращувати», і ніяк не сприятиме нормальному результату акції. Часу для розкрутки вже немає, розтягувати на місяці це задоволення я не маю наміру, а витрачати час свого життя на спринтерські забіги, що переростають в марафон, занадто накладно. Словом, ви не «феррарі», а ми не «шумахери», перспектива вбитися об стовп ні мене, ні колег не влаштовує... ».
Показовий прийом: «Ти винен вже в тому, що хочеться мені їсти», з арсеналу пройдисвітів. Звичайно ж, замовник винен в тому, що вимогливий і вимогливий, що не хоче переплачувати. І за це він буде покараний - свій аванс назад не отримає. Людмила «злилася», залишивши собі гроші, а Олексію - розрахунки про свої працевитрати за визначеними нею ж KPI, коди доступу до недоробленої сторінки, груп в соцмережах і телефони тих, з ким вона вела переговори. У сухому залишку, результат її бурхливої діяльності - нульовий. Хоча вибір виявився невдалим, Олексій був задоволений, що все обійшлося «малою кров'ю», і зайвий раз переконався в корисності пробної акції і випробувального терміну, як лакмусового папірця.
Історія друга. «Тісна» співпраця
Після тренінгу керівник і власник навчального центру Ігор попросив Леоніда (нехай буде це ім'я) затриматися для важливої розмови. Справа в тому, що цей центр спеціалізувався на навчанні бухгалтерів і фінансистів, але час від часу там проводилися комунікаційні тренінги, які вів Леонід. Ігор запропонував тренеру більш тісний формат співпраці. Він хотів зробити окремий напрямок бізнес-тренінгів, що виходить за рамки фінансової тематики. Леоніду було запропоновано увійти в штат і стати провідним тренером або керівником цього напрямку. Але з умовою ексклюзиву і full-time.
Зауважу, що Леонід на той момент вже був досить відомий на ринку, мав впізнаваний бренд, хорошу репутацію. Ігор зрозумів, що в старій ніші не зможе розвинути бізнес. І відстежив, що саме поєднання в навчальних курсах фінансової, комунікативної і коучингової складових має затребуваність і перспективи. А сильний бренд фахівця - це хороша реклама всьому проекту. Однак Леонід відмовився. У нього вже був цілий пул центрів, які час від часу організовували йому тренінги, компанії, які періодично запрошували його за «старою дружбою». Але, найголовніше, йому не хотілося працювати «на дядю». Якщо все піде добре і напрямок розвинеться, то основні плоди буде пожинати Ігор, а Леонід – задовольнятися виділеною часткою найманого фахівця. До того ж, якщо на старті роль Леоніда буде велика, то потім його можуть поступово розбавити іншими, більш дешевими тренерами. Загалом, бентежила відсутність гарантій, залежність і відчуття «чужого» проекту. Він готовий був ризикувати, «орати», але на себе.
Через деякий час від Ігоря знову надійшла пропозиція. Цього разу це була посада заступника директора центру з хорошою зарплатою і відсотками від проведених тренінгів. Але Леоніда це також не влаштувало. Тоді Ігор безпосередньо запитав, за яких умов він прийме його пропозицію. На що була відповідь: тільки статус керуючого партнера. Ігор взяв паузу на тиждень. Потім були переговори, торг, паузи, знову переговори. І нарешті, Леоніду було запропоновано стати партнером. В освітньому центрі почався апгрейд. В результаті стартап був пройдений успішно, і почався етап розвитку. Леонід і Ігор залишилися задоволені співпрацею.
Висновки
Оскільки правильний вибір партнера - тема, актуальна для багатьох, давайте позначимо основні якості і принципи його вибору. Що стосується якостей, то ваш потенційний партнер повинен володіти компетентністю, професіоналізмом, відповідальністю, працьовитістю, завзятістю, надійністю, порядністю, автономністю. Принципи вибору партнера по бізнесу можуть бути наступними.
- Принцип довіри. Найголовніший принцип. Це повиннна бути перевірена на ознайомлювальній акції людина або рекомендований тими, чиїй думці ви довіряєте. Інакше, як у випадку з Людмилою, є ризик нарватися на бурхливого дилетанта або афериста. Втім, іноді і перевірені люди поводяться як негідники. Але в цьому випадку ризик помилки все ж значно менше.
- Принцип (вашої) доброчесності. Як умова довіри, не тільки ваш партнер, а й ви самі повинні бути налаштовані на чесність і відкритість по відношенню до нього.
- Принцип доповнення. Ви вмієте одне, партнер інше, і доповнюєте один одного за компетенціями, за людськими якостями. Один - прекрасний стратег і комунікатор, але поганий організатор і фінансист, інший - добре розбирається у фінансах і має ділову хватку, але не вміє спілкуватися з людьми. Один - новачок, інший з великим досвідом. У вас ім'я, популярність, репутація, у нього - структурованість, досвід впровадження ідей, наполегливість, прагматизм. У вас ідеї, у нього гроші.
- Принцип розмежування. Розмежування сфер і контролю, розподіл відповідальності. В цьому випадку ви не будете шукати винних і витрачати зусилля на доведення один одному свого лідерства і компетентності.
- Принцип сумісності. Сумісність за цінностями, цілями, інтересами.
- Принцип симпатії. Вам повинно бути комфортно і приємно з цією людиною.
- Принцип драйву. Ви повинні стимулювати один одного на трудові подвиги.