Вони роблять нерви, провокують конфлікти, дратують та відволікають. Через них компанія втрачає гроші. Вони - ще одна причина, чому прибуткові компанії починають погано функціонувати. Що робити з людьми, яких кожен керівник мріє звільнити?
Бізнес Майстерня не вважає, звільнення працівника з цього списку має відбуватись без суду, слідства та дзвінка до адвоката. В цьому випадку особовий склад багатьох організацій, особливо невеликих, оновиться до формату «лайт», і керувати буде просто ніким. Істинний професіоналізм бізнес-лідера у взаємодії з подібними «липкими» персонажами полягає в тому, щоб використовувати їхню енергію в мирних цілях і на загальну користь. Вивчіть типажі людей, отруюючих атмосферу в компанії. Для кожного з них батіг та пряник повинні бути виготовлені за індивідуальним замовленням. Користуйтесь цією статтею також і під час вибору партнера по бізнесу.
Драматурги
Про таких людей-подразників Бізнес Майстерня пише з позначкою «звільнити негайно». Це персонажі, які обожнюють весь час варитись в гущі подій, перетворюючи цей суп в гостре, різке і неїстівне вариво. За рахунок пліток, інтриг, доносів, натяків і недомовок «драматурги» зіштовхують лобами колег, професійно закручують конфлікти, а потім займають перше місце в партері, щоб погрітись в жарких променях розбірок. Ці деструктиви в компанії відіграють негативну соціальну роль, в результаті їхньої діяльності падає як продуктивність праці багатьох співробітників, так і їхня залученість в робочий процес. Однак на цьому руйнівна дія сірих кардиналів не закінчується. У їдальнях і курилках вони часто дихають негативом по відношенню до ключових співробітників та керівництва, заражають цим вірусом оточуючих. Особливо небезпечний він для новачків та нейтральних співробітників. Авторитет керівництва в результаті може сильно похитнутись.
Основна проблема в пошуку важеля впливу на «драматургів» полягає в тому, що їх практично неможливо приборкати юридично. Навіть якщо в компанії практикується політика відмови від пліток, підвести юридичну базу під це табу складно. Крім того, заборона неформального спілкування може породити у ні в чому не винних працівників відчуття тотального контролю та стеження з боку керівництва. У цьому теж немає нічого хорошого. Найбільш ефективним є докладне документування усіх інцидентів за участю «драматурга» що трапились в офісі. Винесення першого попередження. У разі рецидиву - останнього. Якщо не допомагає - звільняти.
Жертви
Перед вами один з найбільш слизьких типажів офісних отруйників атмосфери. Вміння справлятися з вічними «жертвами» - дорогого коштує, й далеко не всі керівники, особливо молоді, володіють цією якістю. Головна складність полягає в тому, що до цих людей абсолютно неможливо підступитися: у них завжди знайдуться сльозливі і правдоподібні виправдання власної ліні та непрофесіоналізму. Намагаючись уникнути покарання, вони розповідають сльозливі історії і тиснуть на жалість. Вони ненадійні, не здатні справлятись зі стресом, постійно просять про допомогу. Їх погана поведінка заразлива: менталітет жертви з часом може розвинутись і у інших.
Один з підвидів співробітників-жертв - хронічні уявно хворі, які використовують будь-який чих як можливість залишитись вдома. У керівництва не завжди є можливість розібратись в справжніх причинах відсутності іпохондриків на робочому місці, проте збитки від хворих ледарів компанія несе більш ніж реальні. Постійні прогули і відмова людини від участі в проектах не залишаться непоміченими колегами, що не може не викликати їхнього здивування, образи та обурення. А це - конфлікти, розбірки, збитки.
Боротись з прогульниками можна за допомогою суворої (але не драконівської) дисципліни, яка повинна застосовуватись до всіх співробітників без винятку. Жодних улюбленців і фаворитів! У кожного зі співробітників - детально прописані та задокументовані обов'язки і зона відповідальності. Відсутність розмитих повноважень і мутних функцій. Однозначність в приорітетах, визначеність, чіткі цілі та часові рамки у всіх проектах та завданнях. Прогульники допускаються до роботи тільки з довідкою від лікаря. У разі повторного ухилення, тиску на жалість і прохань увійти в становище - попередження та санкції аж до звільнення працівника.
Бунтівники
Правила є у кожної організації. В одних дисципліна та дрес-код більш суворі, в інших - простіше і м'якіше. Однак завжди знайдеться людина, для якої «правило» означає «контроль», а це означає, що його потрібно уникнути будь-яким шляхом. «Бунтівники» проти усіх правил - і простих, і складних. У відповідь на заборону на носіння футболок з написами вони обов'язково будуть одягати таку по п'ятницях. Проекти і завдання, що вимагають дотримання чіткого формату, неодмінно виконають не за сценарієм, у довільній манері. Якщо вони працюють на будмайданчику, то демонстративно не носять каску. Загалом, з ними постійні проблеми та головний біль.
Спроба повернути цих людей з небес на землю загрожує ще більшим опором. Нерідкими є випадки, коли такі повстанці залучають на свій бік частину співробітників, створюючи таким чином офісну опозицію. Інші сусіди по опенспейсу також поставлять під сумнів багато правил компанії, бачачи, що для деяких вони не є обов'язковими до виконання. При гіршому розвитку подій «заколотники» стають лідерами, йдуть і відводять за собою кращих працівників.
На думку експертів, в більшості випадків з «бунтівниками» не потрібно боротись. Як правило, це сильні незалежні особистості, які вміють відстоювати свою позицію та не бояться плисти проти течії. Вони прагнуть впливати на ситуацію, а не працювати за чужою вказівкою. То ж чому б не спробувати змусити бунтарський дух виробляти корисну для компанії енергію? Тренінг або навчання новим навичкам будуть доречними. Нехай «заколотник» спробує себе у сфері, де йому якраз доведеться відстоювати свою думку та всіляко самовиражатись. Наприклад, в переговорах або PR.
При цьому правила та вимоги компанії повинні бути непорушними та дотримуватись всіма працівниками, навіть незгодними. Це принципово. Той, хто не приймає правила гри, може грати за своїми, але вже за межами поля.
Недоторкані
В одному полтавському салоні краси сталась неприємна історія. В процвітаючу обитель краси, зі згуртованою дружньою командою міцних професіоналів, прийшов новий керуючий директор, жінка. Точніше, її «прийшов» власник бізнесу, якому новоспечена молода керівниця була коханкою. Ймовірно, господар розраховував, що нашкодити, ставши на рейки прибуткового бізнесу, вона навряд чи зможе, зате знайде собі цікаве заняття.
Поки новий директор освоювався на місці та входив у тонкощі роботи перукарів, масажистів та майстрів з манікюру, все дійсно йшло по-старому. Але через якийсь час керівниця приступила до активних дій, які, на її думку, повинні були зробити салон ще більш прибутковим. Наприклад, незважаючи на заперечення майстрів манікюру, були закуплені більш дешеві матеріали, що позначилося на якості виконуваної роботи і стало викликати невдоволення клієнток. Адміністраторам були дані вказівки записувати клієнтів до косметологів максимально щільно, щоб збільшити потік. Це позначилось на якості роботи косметологів та їх фізичному стані: у цих співробітників не було часу навіть пообідати. Чай та кава для клієнтів стали платними. Ціни на ряд базових послуг також підняли, що зробило і без того недешевий салон ще більш недоступним, та відлякало ряд постійних клієнтів.
Зі співробітниками директорка воліла спілкуватись в наказовому тоні та не прислухалася до здорових заперечень проти руйнівних нововведень. Результати активної роботи щодо розвитку бізнесу стали помітні вже менш ніж через рік: різко скоротилась кількість клієнтів, відбувся відтік значної частини постійних відвідувачів, салон покинули кілька ключових майстрів. Практично всі вони відкрили індивідуальні кабінети, повівши за собою «своїх» клієнтів.
Це один з багатьох руйнівних сценаріїв дій «недоторканих» - стратегічно важливих працівників та керівників, що так чи інакше шкодять показникам компанії, її атмосфері та співробітникам. Непрофесіоналізм, незнання та нерозуміння корпоративної етики, емоційність, імпульсивність і багата добірка комплексів роблять цих людей справжніми офісними церберами: вони залякують, маніпулюють, принижують, демотивують та дратують. Приборкати «недоторканних» (а в ідеалі, звичайно, звільнити) може той, хто вищий, розумніший і сильніший - власник бізнесу або особа, що займає вищий пост. Добре, якщо він вчасно розгледить цю вісь зла, а якщо, як у випадку з салоном краси, буде до останнього закривати очі та робити вигляд, що так і треба? В цьому випадку відтік співробітників з компанії неминучий.
Невіруючі
Якщо людина у щось не вірить, то не доб'ється жодного результату, і вся її робота зведеться до марного витрачання часу. Це твердження стосується всіх областей людського життя та діяльності. «Невіруючі» співробітники шкідливі та морально заразні. Їх байдужість, потурання та безініціативність уповільнюють роботу, роблять її безрадісною, неефективною та прісною. Ці люди ховають мрії та критикують ідеї. Вони інертні і ні до чого не прагнуть. Вони не допускають серйозних помилок, але при цьому ніколи не перемагають. Вони - сірий фон, на якому не виходить намалювати нічого, що б запам'яталось. Вони щиро радіють тільки в день поповнення балансу банківської карти.
Такі співробітники в першу чергу протипоказані стартапам, проектам що розвиваються, молодим організаціям, які прагнуть вийти на новий якісний рівень. У таких людей не вийде перетворити ідею у свій бізнес. Вони навіть не впишуться в багато держструктур, де, як здається, сірий колір є основним та рекомендованим до вживання. «Невіруючі» рідко піддаються впливу, скільки б їх не вчили методам самомотивції. Вони якщо й здатні змінитись, то, як правило, в гіршу сторону. Навіщо тоді взагалі витрачати на них час?
Всезнайки
Здавалося б, чим може нашкодити компанії експерт з усіх питань та ходяча енциклопедія в одній особі? Багатий досвід, в тому числі і чужий, та знання допомагають йому швидко вирішувати виникаючі проблеми та знаходити вихід зі складних ситуацій. Однак саме тому такі співробітники шкідливі, в першу чергу, для зростаючого бізнесу та компаній, що створюють нові продукти та послуги. Кращі інноватори - НЕ знавці, а учні. Оригінальні та успішні рішення приходять до тих, хто не боїться ризикувати, діє інтуїтивно на свій страх та ризик, вивчає незрозуміле та втілює в життя нелогічне та ірраціональне. І все це під монотонне бурмотіння «всезнайок» про те, що з затії нічого не вийде, підкріплене сотнею науково обгрунтованих аргументів та прикладів зі світової історії.
Наприклад, в одній зі службових записок Western Union, датованої 1876 роком, міститься скептична оцінка нового засобу комунікації - телефону - і проголошується безперспективність апарату: «Цей «телефон» має занадто багато недоліків для того, щоб розглядати його як засіб зв'язку та комунікації. Даний винахід не має для нас ніякої цінності». На зорі ери радіо та телебачення один з «всезнайок» так само зневажливо відгукнувся про радіоприймачі, відповідаючи на пропозицію про інвестиції в цей пристрій: «Дана бездротова музична шкатулка не має ніякої комерційної цінності. Хто буде платити за повідомлення, відправлення невідомо кому? »
Вчитись інноваційному мисленню, поставленому на потік, потрібно у Томаса А.Едісона. В його промисловій лабораторії працювали понад сто дослідників, кожному з яких він періодично давав завдання, приречені на провал. Його мета полягала в тому, щоб люди отримували урок навіть з невдач та ділились ним з колегами. Кожен учасник команди Едісона відчував себе частиною чогось великого і важливого. Саме такі співробітники та керівники потрібні сьогодні.
Обробка: Vinci