Кожен мільярдер, який зробив себе сам, обов'язково належить до цього кластеру. І ввійшов він в нього задовго до того, як отримав мільярди.
Наш світ переповнений людьми, які намагаються пояснити іншим те, чого самі не розуміють. Ця стаття не для того, щоб вам щось пояснити, а виключно для того, щоб розібратись самим. Просто так зручніше. Тому висновки статті дізнаємось тільки наприкінці статті. Бізнес Майстерня ділиться з вами, щоб ми разом могли пройти шлях до розуміння. Так цікавіше. І, можливо, кожен з нас прийде до якогось свого розуміння.Отож, приступимо.
Не кожен член кластеру мільярдерів має в розпорядженні мільярди. Але кожен мільярдер, який зробив себе сам, обов'язково належить до цього кластеру. І ввійшов він туди задовго до того, як отримав свої мільярди. Чим більш згуртований цей кластер, тим більше число мільярдерів він виробляє. Раніше консолідації кластера заважали відстані, державні кордони, релігійні, класові, соціальні, інформаційні бар'єри. Тепер бар'єрів стає менше. Можливо, недалеко той час, коли будь-який представник цього кластера отримає в своє розпорядження мільярди. Належність до цього кластеру ніяк не формалізовано, але кластер мільярдерів відокремлює від решти світу невидима стіна. Увійти та вийти може кожен. Поговорити про погоду - теж. Однак обмін смислами між тими, хто всередині, і тими, хто зовні, просто неможливий. Люди, що входять в кластер, часто, самі того не підозрюючи, вкладають інші смисли у всім відомі слова. Професор психології та нейрофізіології Прінстонського університету Урі Хассон продемонстрував у своїх дослідженнях, що таке можливо. Достатньо змінити контекст. В рамках свого особливого контексту кластер мільярдерів володіє своєю особливою мовою, сенс якої нікому не доступний, хто не занурений в цей контекст.
За законами термітника
На нашій планеті виникає новий суспільний устрій. Влада еліт слабшає. Раптом до еліти вриваються люди з нізвідки - з нижчих соціальних верств, з забутих диких околиць. У владних структурах множаться «голі королі». Зсувається баланс сил. Насувається зміна класової структури суспільства. Про це багато говорять і пишуть. Хтось намагається ділити людей на касти відповідно до ступеня їх владолюбства і творчого потенціалу. Інші пророкують пришестя меритократії. Треті сповіщають прихід холократіі. Четверті проповідують Децентралізовані Автономні Організації на блокчейні. Все це подається як єдино вірні позитивні сценарії, а антиутопій, в дусі оруеллівського «1984», просто не злічити.
Внесемо свій скромний вклад і ми, хоча проповідників в кластері мільярдерів не люблять. Замість того щоб кликати людство в світле майбутнє, його там просто будують. Іноді промайне щось типу статті Михайла Фрідмана про покоління індиго. Так монетизовані мільярдери подають сигнал братам по кластеру: «Ви не ідіоти. Все так. Іди і роби!». Втім, ми нічого не проповідуємо. Просто ділимось теорією, яка склалася на основі двадцятирічного спостереження за найбільш помітними представниками кластеру мільярдерів - власне, мільярдерами - в динаміці їх розвитку.
Прямо зараз людство розпадається на два нерівних за розміром і впливом кластера: кластер мільярдерів і кластер споживачів. Причому, це розшарування відбувається не за майновою ознакою або соціальним статусом. Навіть не за відносинами власності на засоби виробництва. До старих класових реалій це взагалі не має ніякого відношення.
В основі нового поділу лежить порогове підвищення ефективності використання частиною людей своїх головних ресурсів: мозку і часу. Люди, які пройшли поріг, консолідуються в кластері мільярдерів. Ті, хто залишається за порогом, формують кластер споживачів. У цьому поділі немає нічого принизливого для споживачів або образливого для мільярдерів. Нова структура буде схожа на термітник. Хоча здається, що всі терміти зайняті нескінченною діяльністю, насправді, як з'ясували вчені, 80% з них не роблять абсолютно нічого. Це не заважає тим 20%,що залишились будувати вежі,що в тисячі разів перевищують їхній зріст, в яких потім живуть усі, і нероби, і роботяги. Це - термітний кластер мільярдерів. Схожий порядок панує і в колоніях мурашок, яких ми звикли вважати трудоголіками. Згідно з дослідженнями, постійно працюють тільки 3% мурах. Понад 25% - не працюють ніколи, а ще 72% байдикують більше половини часу. Ось десь в діапазоні від 3 до 20% від популяції людства і повинен перебувати розмір кластера мільярдерів, щоб, граючись, забезпечити безбідне існування всім, спрямувати всі свої інші експоненціонально зростаючі ресурси на реалізацію своїх цілей.
Інформаційне суспільство дивним чином вивертає і підсилює явища, які були присутні в нашому житті завжди. Мільярдери - виключення, були завжди. Кластер мільярдерів теж існував. Відмінність сучасної епохи тільки в тому, що він почав консолідуватись. Всесвітнє проникнення інтернету та мобільного зв'язку надало цій консолідації планетарного масштабу. Ядро набирає критичну масу, притягаючи до кластеру все більше неофітів.
Карбований профіль
Наш світ стрімко змінюється. Хоча це і звучить вже як банальність, реальні швидкість і масштаб змін відчувають усі. Хто ж ці щасливці, які здатні не просто наздогнати зміни, а й випередити, передбачити їх? Цифрові кочівники? Нова технологічна еліта? Назв багато, але жодна не передає точного сенсу. Малкольм Гладуелл назвав їх «випадаючі». І вони дійсно випадають із загального ряду. Зараз, на наших очах «випадаючі» починають формувати тренд. Північна Америка видає по мільярдеру кожні шість діб і, на думку інвестиційного банку Credit Swiss, продовжить їх карбувати з такою ж швидкістю наступні п'ять років. Слідом підтягується Китай. Поки рахунок йде на сотні, але так завжди буває з експонентою спочатку, коли база для подвоєння ще занадто мала. Абсолютні цифри невеликі, але вони вже подвоюються. Шанси середньостатистичної людини стати мільярдером ростуть.
Як стати мільярдером? Спочатку потрібно потрапити до кластеру мільярдерів. Потім знайти кількох таких же як ви членів цього кластера і зістикуватись з ними мізками. І ось тоді, років через чотири (з поправкою на вдачу три-п'ять) після входження в кластер, - «бару-бум!» - Мільярди як за помахом чарівної палички з'являться у вас. Але це все буде потім. Спочатку - кластер.
Які вони, члени кластера мільярдерів? Можливо, їх відрізняє вміння запально і аргументовано презентувати свій проект? «Це не було схоже на презентації в шоу « У басейні з акулами »... Марку було 19 років, і він був повним інтровертом. Говорив тільки Шон ... Ми з Рейдом Хоффманом вже рік вивчали ринок соціальних мереж, і прийшли на зустріч з готовністю відразу підписати чек. Нам було абсолютно все одно, що вони скажуть», - так описує свою першу зустріч із засновниками Facebook Марком Цукербергом та Шоном Паркером (більше прославилися, завдяки створеній ним і закритою судом службі з обміну музикою Napster, яка вбила музичну індустрію) ранній інвестор Фейсбуку Пітер Тіль, він же - один із засновників PayPall і засновник секретного стартапу Palantir, що оцінюється в $ 15 млрд. Рейд Хоффман - один із засновників LinkedIn, що був проданий Microsoft за $ 28 млрд . На тій знаменній зустрічі були присутні відразу чотири члени кластера, і жоден з них, якщо вірити записам їхніх виступів та інтерв'ю, набагато більш пізнього часу, не відзначались красномовністю.
Мало хто з тих людей, які щось досягли або, як зараз модно говорити, монетизованих мільярдерів говорять так само відверто як Пітер Тіль. Їм складно пояснити, як вони стали мільярдерами, тому що вони самі цього не знають. Але питання їм ставлять. Так з'являються красиві збалансовані корпоративні легенди, в які з часом починають вірити й самі головні персонажі. Вони не чесніші і не старанніші за інших. Не обдаровані великим інтелектом або більш широким діапазоном почуттів. У них є звичайні людські слабкості і пороки. Вони далекі від книжкових ідеалів. Але вони все одно залишаються членами одного кластеру, об'єднаними за однією, але дуже важливою поведінковою характеристикою, яка дозволяє їм спресовувати час, встигаючи на порядок більше за інших.
Від нуля до мільярда за чотири роки
Компанія McKinsey, коли намагалась просувати свій продукт на наш ринок, дуже серйозно вивчила досвід кількох десятків компаній, які досягли мільярдної капіталізації за останні десятиліття ХХ століття. Вони прагнули побудувати компанію-мільярдера за калькою результатів цього дослідження. Термін вони взяли з голови - щоб не дуже короткий (клієнт не повірить), та не дуже довгий (клієнт не захоче). В той час чотири роки були ідеалом, а середній термін був близько десяти років. Зараз він менший і продовжує скорочуватись, тому що зв'язки між усіма людьми на планеті, включаючи членів кластера мільярдерів, стають тіснішими, і розпізнавання свій-чужий відбувається майже миттєво.
В тому проекті йшлося про компанії, а не про людей. Але основний посил, що все залежить від команди, був абсолютно вірним. Тільки ось з критеріями підбору цієї самої команди можна помилитись, тому що спиратись на всілякі моделі управлінських та лідерських компетенцій є не правильним. Як виявилось, щоб потрапити в кластер мільярдерів, зовсім необов'язково бути лідером або управлінцем. Необов'язково знати щось про бізнес взагалі. Але необхідно привчити свій мозок працювати в верхньому регістрі, що забезпечує його радикальну пластичність.
Французький пацієнт
Наприкінці 1990-х років бельгійський нейрофізіолог Аксель Клеерманс вивчав мозок одного француза, вражений гідроцефалією. У ньому залишалося від сили 10% мозкової речовини нормальної людини. Весь інший черепний простір був заповнений водою. Унікальним цей випадок робила лише одна обставина: «дурна» людина багато років ні про що не здогадувалась, жила нормальним життям і демонструвала, хоч і нижче середнього, але якісь когнітивні здібності в межах норми. Однак найбільше Акселя вразив навіть не цей надзвичайний факт, а та обставина, що області мозку, які нейрофізіологія вважала відповідальними за людську свідомість, у французького пацієнта були відсутні. І він залишався при свідомості та прекрасно усе усвідомлював. Тоді у Акселя виникла гіпотеза, що свідомість не прив'язана до якихось конкретних ділянках мозку, а може навчатись, розвиватись та перепрописуватись себе в різних місцях.
Влітку 2016 року, через десять років після публікації перших результатів, Аксель презентував на міжнародному конгресі нейрофізіологів в Буенос-Айресі свою концепцію «радикальної пластичності мозку» - стану, який досягається в мозку дорослих людей за рахунок активації нейромережі метасвідомості, яка керує процесом навчання мереж обробки первинної вхідної інформації - тих, які сприймають сигнали органів чуття. Саме ця мережа дозволяє нашому мозку відрізняти те, що ми знаємо, від того, що ми не знаємо, і по-різному обробляти відомі і нові дані. Аксель назвав цю нейромережу мережею верхнього регістру. Існування цієї мережі вже вдалось підтвердити експериментально.
Представники кластеру мільярдерів здатні розганяти свою нейромережу верхнього регістру до безпрецедентного, для звичайної людини, рівня продуктивності. При цьому ресурси мозку економляться за рахунок особливої архітектури цієї мережі, що нагадує комп'ютерні моделі мереж малих світів і мереж вільних від масштабу.
Таких не беруть в космонавти
Нас завжди цікавило, як вони це роблять, і якими якостями треба володіти, щоб домогтися того ж, чого домоглись вони. В спілкуванні з ними на цю тему,завжди є бар'єр нерозуміння. Він абсолютно невидимий, і це тільки посилює недовіру та конфлікти.
Дехто називає олігархів людьми з матриці і стверджує, що їм потрібен перекладач для спілкування з нормальними людьми. В іншій групі за олігархами закріпилася назва «космонавти», яке підкреслювало їхню відірваність від земних реалій. До «примхи» господаря наближені ставляться по-різному. Одні підіграють. Інші сперечаються. Треті доводять свою правоту. За інтереси компанії, як вони вважали. В одній компанії між засновником і менеджментом виникає непримиренний конфлікт начебто через розбіжності щодо стратегії розвитку бізнесу. Ці організації можуть зникнути. Причина? До кластеру мільярдерів в керівництві всіх найбільших компаній і груп належали одна-дві людини максимум.
Сімейна фотографія
На фото, опублікованому в 2007 році журналом Fortune, тринадцять молодих людей живописно розташувалися в барі в мафіозному вбранні: треники, шкіряні куртки, капелюхи. У мордатого очкарика в центрі - товстенний золотий ланцюг на шиї. Це - Рейд Хоффман, один з творців LinkedIn і щасливий венчурний інвестор. На передньому плані: Макс Левчин з картами в руці. Навпроти за столом - Пітер Тіль. В піджаку та краватці. Зображує головного. Може, він і є головний, але на фото не вистачає найвідомішого «мафіозі» - Ілона Маска. Льовчин, Маск і Тіль були головними акціонерами PayPal на момент його продажу eBay в 2002 році. Решта у них працювали. Власне, з цієї фотографії до них і приклеїлася назва «мафія PayPal». Це - ще один великий вузол мережі кластера мільярдерів. Архітектура мережі така, що великі вузли мають багато зв'язків з іншими вузлами, далекими і близькими, в той час як маленькі вузли мають зв'язок тільки з найближчими. З маленьких вузлів іноді виростають великі. Так Тіль і Хоффман колись вклались в нікому невідомий Фейсбук, який тепер розрісся у великий вузол. Що далі? Пітер Тіль, всупереч настрою Кремнієвої долини, рішуче підтримав Дональда Трампа на виборах. Увійшов в перехідну команду обраного президента. Організував його зустріч з главами технологічних компаній, включаючи радикального противника Трампа під час виборів - Ілона Маска. Що це? Новий вузол зав'язується? Побачимо. Чекати залишилось недовго. Консолідація кластера мільярдерів набирає швидкість.
Disclaimer
Американських технологічних мільярдерів можна вивчати по їхніх книгах, інтерв'ю та виступах. Дякуючи YouTube, брати інтерв'ю самому вже немає потреби. Всі питання поставлені, всі відповіді дані та записані на відео. Дивись і слухай.
Так, і чому саме мільярдери? Хіба серед «випадаючих», за Гладуеллом, немає представників інших занять? Нам простіше мати з ними справу. Їх простіше відрізнити - є один інтегральний критерій - мільярд. Та й дослідження починається в сфері управління бізнесом. Тому залишимо великих музикантів, письменників та спортсменів Гладуеллу.
Усвідомлена практика
До речі, влітку 2016 року вийшла книга професора психології з Університету Флориди Андерса Ерікссона «Пік». У ній Ерікссон намагається пояснити те, що неправильно зрозумів Гладуелл, описуючи у своїй книзі «Генії і аутсайдери» (не дуже точний переклад «випадаючих») стало знаменитим правило 10 тисяч годин. Адже Гладуелл посилається якраз на дослідження Ерікссона. 10 000 годин будь-якої практики, як пояснює Ерікссон, зовсім недостатньо, щоб стати віртуозом в будь-якій справі. Для цього практика повинна бути усвідомленою. В останні роки концепцію усвідомленої практики критикують. Ерікссон переконаний: причина в тому, що люди плутають усвідомлену практику зі звичайними заняттями. І він частково має рацію, але справа йде трохи інакше. Усвідомлена практика перетинається, до певної міри, з тим підходом до часу, який дозволяє представникам кластеру мільярдерів виводити свій мозок на пік продуктивності.
Інвестори часу
Що найбільше цінують мільярдери? Правильно. Час. Гроші не є для мільярдерів дефіцитним ресурсом. А ось час для них тече так само, як і для всіх людей. Рухатися проти часу ніхто не може. Занадто великий ентропійний бар'єр.
Час можна економити, але це - нудний процес, який заважає людині насолоджуватися моментом. А момент, прожитий без насолоди - це час, що марно втрачений. У кожного, навіть у мільярдера, саме собою, виникають неприємні, важкі і безглузді моменти. Причини їх виникнення неможливо контролювати. Економія часу, прагнення встигнути якомога більше, шкодить відчуттю неповторності пережитих миттєвостей - це розтрата того часу, контроль над яким нам доступний.
Представники кластера мільярдерів вміють цінувати час, але зовсім не так, як написано в книжках з тайм-менеджменту. Як часто буває з проблемами, які не вирішуються за допомогою оптимізації, вони переформатовують постановку задачі: час треба не берегти, а інвестувати. Неважливо чим ви будете займатись, якщо ви будеш думати про свої справи 24 години, сім днів на тиждень. Тобто це не думання, як таке, а особливий режим роботи мозку, коли він задає собі питання: «Що я знаю? Що я не знаю?". І, в залежності від відповідей, відправляє знайомі завдання в підсвідомість, а незнайомі поміщає в фокус свідомості.
Мережа верхнього регістру використовує і ту інформацію, яку обробляють первинні мережі, і якусь ще, джерело походження якої поки не встановлене. Робота мозку стає ніби паралельною безлічі підсвідомих процесів, за якими промінь свідомості рухається як лазер, викреслюючи контури навколишньої реальності. Алгоритми, що ведуть до успіху, закріплюються. Помилки аналізуються та приносять масу корисної інформації. Книги відкривають спосіб мислення їхніх авторів. Події переживаються багаторазово і розглядаються з різних сторін. Час ніби спресовується. Про Стіва Джобса говорили, що він формує «поле спотворення реальності». Цей вислів використовували як метафору, щоб підкреслити харизму Стіва та його вміння переконувати. Так і було. Час в цьому полі протікав по-іншому, ніж поза ним.
Французький історик Фернан Бродель в 1950-ті роки ввів в історіографії три шкали часу. Множинність часів потім перекочувала в природознавство. У кластера мільярдерів теж є своя шкала, яка часом спресовує роки в секунди. Інвестиції часу приносять унікальне повернення.
Боротись та шукати
У книзі Веніаміна Каверіна «Два капітани» у героїв був такий девіз: «Боротись і шукати, знайти і не здаватися». Кластер мільярдерів міг би обрати цей девіз собі. Прийняття нових викликів - це та ж інвестиція часу, що відкриває нові враження та можливості. Ще у них не працює когнітивне спотворення психіки людей з кластера споживання, відповідно до якого ми завжди боїмось можливої втратити більше, ніж цінуємо можливе надбання. Половина проектів McKinsey закінчилася провалом. Зате інша половина принесла прибуток, яка на порядки перекрила усі втрати від провалів. Тут закладено цілий букет підходів представників кластеру. По-перше, вони завжди діють в умовах невизначеності. По-друге, вони націлені на успіх, а не на поразку. По-третє, вони оцінюють імовірності та приймають рішення, розуміючи ступінь ризику та приймаючи його.
Їм легше йти на ризик, тому що провал для них - це теж інвестиція часу. Метод спроб та помилок для них є способом пізнання навколишнього світу з максимальним поверненням на інвестиції часу.
Бог не грає в кості
«Бог дійсно не грає в кості, - погодився з Ейнштейном видатний бельгійський фізик. Але після додав. - Він може обчислити однозначно точний результат там, де ми змушені покладатися на ймовірності. Однак отриманий ним результат навряд чи буде сильно відрізнятись від нашого». Сам того не знаючи, вчений в області термодинаміки сформулював секрет успіху представників кластера мільярдерів. Вони самі не знають цього секрету, поки їм не скажеш. Вони так живуть. Можливо, вони - це один із способів природи створювати порядок з хаосу.
50/50
Стріла часу виникає тільки там, де є випадковість. Управляти випадковістю не можна. Але можна діяти, виходячи з того, що в будь-якій точці біфуркації ймовірності, випадання однієї з двох альтернатив абсолютно рівні. Імовірність події, далеко віддаленої від нас по ланцюжку біфуркацій, може бути мізерно малою, але в кожній точці тут і зараз ймовірність 50/50. Такий ступінь ризику найбільш привабливий для людини. Отже, ми знову приходимо до інвестицій часу, в основі яких лежить отримання задоволення від всіх підконтрольних нам переживань. Як ви думаєте, який відсоток стартапів виживає в США через 10 років? Когнітивне спотворення підказує цифри 10-20%. А насправді - 50%. І всі вони, у своєму зростанні, дотримують певних правил.
Чому зараз?
Система цивілізації людей вступила в фазу нестабільності. Її флуктуації посилюються. Світ навколо нас став небезпечним, повним несподіванок та змін. Непередбачуваність і нестабільність лякають.Але саме в цих умовах мізерно малі зусилля можуть покласти початок змінам, які докорінно перебудують усю систему. Порядок відновиться з хаосу на новому, більш високому, енергетичному рівні. Це може статись за рахунок автокаталітичного процесу. Консолідація кластера мільярдерів - це і є автокаталітичний процес, кожен учасник якого не тільки сприяє прискоренню перетворення, але й сам бере участь у ньому.
Простота зі складності
Кластер мільярдерів не сприймає складності в міжособистісних взаємодіях. Розуміння приходить швидко. Всі дії бінарні. Як і у випадку з хімічними перетвореннями простих і складних молекул, саме складність внутрішнього устрою представників кластера визначає простоту взаємодії між ними.
«Простота», - любить повторювати засновник групи Alibaba Джек Ма, кажучи про секрети свого успіху. Протокол розшифровки смислів, висловлюючись словами Урі Хассон, в мізку представника кластера мільярдерів настільки складний, а його занурення в єдиний контекст настільки глибоке, що дозволяє вловити сенс буквально з півслова. Але це - в межах свого кластеру. Люди з кластеру споживачів, навіть якщо вони є фахівцями в обговорюваному питанні, не можуть витягти сенс з того, що говорить людина з кластера мільярдерів. Їм не вистачає глибини контексту. І навпаки.
Парні мізки
Коли люди говорять один з одним, перебуваючи в єдиному контексті, картина активації їх мізків поступово стає ідентичною. Настає сполучення мізків, яке забезпечує практично повну передачу сенсу. Люди починають працювати як вузли єдиної мережі. Таке явище описує Урі Хассон. На практиці багато хто з нас відчував його на собі в рідкісні моменти дивно злагодженої спільної роботи або гри. Є навіть термін для цього: «потік». Вузол кластеру мільярдерів здатний працювати в стані потоку роками. Про це пише Джим Коллінз у своїй великій книзі «Від хорошого до великого». У нього все теж спирається на підбір унікальної команди керівників для створення великої компанії. Тільки в чому їх унікальність, важко зрозуміти, щоб знайти унікальні лідерські компетенції. Ці суперлюди не робили нічого незвичайного. Вони не були великими, але вони будували великі компанії. Вони просто були з кластеру мільярдерів.
До Альфа Центавра
Здавалося б, мільярдери, що самі зробили себе, використовували загальнолюдські цінності для успіху. Це не так. Хотілося б вірити, що вони - якісь особливо етичні люди, але знання про них повністю суперечать цьому уявленню. Ні, вони не були монстрами, кровососами, користолюбцями, як їх любила зображувати комуністична пропаганда. Вони просто були такими ж, як усі люди. З властивими нам всім недоліками. Їх, так само, як і всіх, псували влада та гроші.
Але в останні десятиліття щось почало змінюватись. Мільярдери стали добрішати. Вони стали добрішими, ніж звичайні люди, хоча багатство повинно було змінити їх мізки в протилежному напрямку, позбавити їх емпатії. Вони стали робити вчинки, шокуючи представників касти споживання.
Наприклад, Юрій Мільнер замість покупки кілометрової яхти взяв і профінансував пошук позаземних цивілізацій. А потім - політ до Альфа Центавра. Люди,що на початку 2000-х працювали з ним, коли він тільки став інвестувати в Інтернет, нічого такого екстравагантного в ньому не помітили. Хоча, вже тоді він поводився як представник кластеру мільярдерів. Якось він виправив від руки цифри в реченні працівника і повернув його зі своїм підписом. Це було про гонорар і терміни. Вписані ним цифри цілком влаштовували того працівника.
«Клятва дарування» - ініціатива Білла Гейтса - об'єднала вже десятки мільярдерів, які обіцяли витратити на благодійність більшу частину свого статку. Регулярно ми дізнаємося, як ця клятва виповнюється на ділі. Мільярдери перекидають собі на голову відра з льодом, щоб зібрати грошей на пошук ліків від рідкісної хвороби та привернути до неї увагу. Консолідація кластера змінює норми соціальної поведінки його представників. Світ (хоч і в особі інших представників кластеру) стає добрішим по відношенню до них. І вони відплачують йому тим же.
І далі...
Кластер мільярдерів, в процесі подальшої консолідації, може перерости в колективний розум нового типу - з рівнем усвідомленості та швидкодії, небаченими раніше. Це буде принципово інший інтелект по відношенню до штучного. Там, де штучний суперінтелект буде рахувати, людський суперінтелект буде кидати кістки. І до чогось вони домовляться.
А як же ми? Прості смертні з кластеру споживання? Навіщо ми їм будемо потрібні?Аргумент, що на споживачах вони якраз і роблять мільярди, легко спростовується тим, що їм потрібні не мільярди, а ресурси. Якщо ці ресурси можна буде отримати безкоштовно, вони не відмовляться.
Звичайно, вони можуть годувати всіх споживачів просто з почуття милосердя. Але причина більш прагматична. Кластер споживачів буде їм потрібен для розширеного виробництва нових членів їх кластера, бо народжуватися у них самих будуть такі ж діти, що і у решти людства. «Лотерея яєчників», за влучним визначенням Уоррена Баффета, визначає лише місце в ієрархії всередині кластера споживачів, але ніяк не якісний перехід. Входження в кластер мільярдерів, як і будь-який складний поведінковий навик, визначається унікальною для кожного комбінацією факторів спадковості та навколишнього середовища.
Схильність до цього створюють складні поєднання генів, які не тільки успадковуються, але і випадково формуються. Однак генетична схильність не гарантує автоматичного народження в кластері. Вона ж лише схильність, а не зумовленість. До кластеру веде унікальний для кожного шлях, що складається з пізнання навколишнього середовища та містичних особистих переживань. Іноді він приводить туди в ранній юності, іноді - ближче до кінця життя. Це - біфуркація. Значить, в кожен конкретний момент, шанс кожного перейти до кластеру мільярдерів все ті ж 50 на 50. А як ще можуть з'являтися «королі ймовірностей»?
Як ви вже могли здогадатись, життя представників кластеру мільярдерів, які ще не заробили мільярд, серед представників кластеру споживачів аж ніяк не встелена трояндами. Їх не розуміють. Запропоновані ними ідеї відкидають, рішення висміюють. Їх звинувачують у впертості, безглуздості характеру та зайвому ризику. Це, коли хтось із них монетизується, всі їхні численні недоліки (з точки зору споживачів) негайно перетворюються в чесноти. А спочатку їхній шлях тернистий. Але це - не їхній вибір. Вони просто так живуть і не можуть інакше. Тому в ставленні до них трошки толерантності нікому не зашкодить. В першу чергу, споживачам, які хочуть стати мільярдерами.
Радість розуміння
Справа в тому, що зрозуміти контекст кластеру мільярдерів можливо кожній людині, навіть якщо його мозок не радикально пластичний. Толерантність та спроби зрозуміти можуть послужити тригером для акселерації мозку. Для цього потрібно поєднання мізків через спілкування. Як не дивно, найпростіше спілкуватися з мільярдерами, які вже відбулись. По-перше, в цьому випадку ви точно знаєте, що перед вами представник кластеру мільярдерів, а не просто проповідник, аферист або божевільний прожектер. По-друге, для сполучення мізків, спілкування зовсім не повинно бути двостороннім. Достатньо лише слухати і дивитись їхні інтерв'ю, бажано, з співрозмовниками з одного з ними кластеру. Наприклад, подивіться бесіду «біля каміна» засновника Sun Microsystems Віноду Косло з засновниками Google Сергієм Бріном і Леррі Пейджем. І таких розмов - повний інтернет. Треба тільки запастись терпінням, тому що спочатку може бути нецікаво та незрозуміло. Чим більше ви любите говорити, тим важче вам буде слухати. Треба вчитись інвестувати свій час, нічого не поробиш. А де ж радість? - Запитаєте ви. Радість - в розумінні. Тут є маленький нюанс. Якщо радість від того, що вас зрозуміли - це витрати. Якщо радість від того, що зрозуміли ви - це вже інвестиція. Тому що, коли щось зрозуміле вам, то практично гарантовано, що зрозуміють і вас.
От і все. Ласкаво просимо в новий чудовий світ.Обробка: Vinci